Для студенток Поліського університету влаштували івент «Жінки в ІТ 2.0: Особистісний розвиток та подолання прокрастинації»
«Жінки в ІТ 2.0: Особистісний розвиток та подолання прокрастинації» – подія, що зібрала студенток та викладачок кафедри комп’ютерних технологій і моделювання систем Поліського національного університету у просторі підтримки, щирого обговорення викликів у пошуку внутрішніх ресурсів для особистісного розвитку на базі лабораторії Інжинірингова школа «Noosphere»
Ціль – дати студенткам інструменти для самопізнання та самоорганізації, навички подолання прокрастинації та старту в особистісному розвитку. Під час заходу присутні разом визначили найбільш поширені симптоми прокрастинації від «немає сил» до «все зроблю завтра», дослідили, які емоції вона викликає.
Крім цього, психологиня Юлія Войцехівська розповіла, чому ми прокрастинуємо, що ховається за відкладанням справ і як це впливає на самореалізацію. Дівчата виконали вправи на ресурсність та склали реальний план досягнення однієї особистої цілі вже сьогодні.
Також обговорили, що таке особистісний розвиток, як ставити реальні цілі, які методи, технології та цифрові інструменти можуть допомогти в досягненні амбітних цілей у довготривалій перспективі.
«Прокрастинація – не про лінь. Це про страх. Про невидимі бар’єри. Про шлях до себе. Саме ці теми й стали предметом обговорення другої частини івенту «Жінки в ІТ», що продовжилась у стінах Поліського національного університету. У теплій, довірливій атмосфері ми заглиблювались у те, що заважає нам рухатися вперед, – зазначила психологиня університету Юлія Войцехівська. – Ми слухали, відчували, проживали, ділились і надихались одна одною. Через метафору, рефлексію й вправи учасниці шукали особисті ключі до дій, мотивації, ресурсу. І знайшли – в собі, одна в одній, у цій неймовірній енергії підтримки. Переконались, що жінки в ІТ – це не лише про технології, а й про глибину, силу й здатність змінювати реальність. Відкладайте страх, а не себе, бо майбутнє створюється з рішучих кроків – навіть маленьких. І ці кроки вже зроблені. Учасниці вийшли із зустрічі з нотатками, планом дій та новим розумінням себе. І, головне, з відчуттям того, що вони – не одні в цій подорожі»
