«Вони боронили Макарів»: виставку зі світлинами десантників 95 бригади презентували у Поліському університеті
На першому поверсі центрального корпусу Поліського національного університету (бульвар Старий, 7) протягом травня триватиме фотовиставка «Вони боронили Макарів», де представлені світлини (скріншоти з відео), зроблені під час боїв за населений пункт, що тривали понад місяць, починаючи з 27 лютого 2022 року. Завдяки героїзму військових, добровольців, місцевих жителів та волонтерів вдалося вистояти і нині Макарів продовжує жити, розвиватися, мріяти та любити.
За словами ректора університету Олега Скидана, ідея провести подібний захід виникла спонтанно два тижні тому. Тоді біля пам’ятного знаку Козацький хрест «Борцям за волю України», який відкрили у минулому місяці, волонтери та жителі Макарова передавали нагороду рідним одного з бійців, який брав участь в обороні міста навесні 2022 року. Співпраця сторін на цьому не завершилася.
«Макарів передав нам один з своїх експонатів. Це спалений російський бронеавтомобіль «Тигр». Ми його вже разом з 95-ю бригадою перевезли в Ботанічний сад Поліського національного університету імені Героїв-Десантників, де буде окремий майданчик із тематичною експозицією, до облаштування якого долучаться і наші викладачі та студенти», – зауважив Олег Скидан
Автор знімків – офіцер ЗСУ, капітан Юрій Вареник, який був безпосереднім учасником подій, а між тим знаходив час і можливість фільмувати важливі історичні факти, обличчя та емоції оборонців. Кожен кадр – свідчення сили людського духу та здатності українців стояти до кінця за свою рідну землю. Усього на виставці – 80 фото, на яких можна побачити портрети десантників 95 бригади, бійців з роти охорони військкомату, інших захисників – тих, хто потрапив в об’єктив Юрія Олександровича, будучи в епіцентрі протистояння російським окупантам. Деякі з них загинули біля Макарова чи на інших ділянках фронту пізніше, але пам’ять про кожного житиме саме завдяки тим, хто несе її далі, розповідає про подвиги і показує обличчя визвольної боротьби. Їх десятки – молоді та усміхнені хлопці і дівчата, зрілі та серйозні чоловіки, чиїсь батьки, кохані, найдорожчі та найрідніші люди – наші захисники, дивляться на світ із фотографій.
Саме завдяки героїзму військових, в першу чергу бійців 95 бригади, які першими прийшли на допомогу, Макарів не був окупований росіянами.
«Макарів – містечко на Київщині, яке російськими військам не вдалося захопити повністю, хіба на відсотків 10. Хоча ви можете в інтернеті знайти інформацію, що його двічі звільняли. Перший раз з’явилося повідомлення, що Макарів другого березня звільнили, а потім Залужний 22 березня оголосив, що місто вдруге звільнили. Втім, це абсолютно не відповідає дійсності», – пояснює директор Макарівського історико-краєзнавчого музею Віталій Гедз.
Також він зазначив, що 27 лютого, коли росіяни підійшли до Макарова, в ньому було лише 200 захисників, місцевих хлопців, які взяли в руки мисливські рушниці і змогли 4 дні притримати невеличке містечко, де на той момент було 8 тисяч мирних мешканців. Вже на початку березня в результаті чотириденних боїв склалася така ситуація, що всі в’їзди і виїзди з Макарова були закриті. Всі 8 тисяч жителів виявилися на межі голодної смерті, тому що Макарів був заблокований.
«Усі, хто жили в Макарові, розуміли, що лік іде на години. І диво сталося, вночі 1 березня в Макарів зайшли бійці 95-ї бригади, а вже наступного дня вони прийняли бій. Це хлопці були із Житомира. Це були не основні сили 95-ї бригади, тому що як уже відомо, основні сили 95-ки вже тоді були на сході – на Харківщині, на Донеччині, а це були хлопці, колишні бійці 95-ї бригади, які за покликом серця прийшли в Житомир, із них сформували три батальйони і відправили до Макарова. І саме вони 2 березня врятували Макарів від голодної смерті. Саме ці хлопці потім тримали 33 дні оборону Макарова, а далі там вже були інші підрозділи ЗСУ», – додав Віталій Гедз.
Як уже зазначалося, усі фото для виставки зробив офіцер ЗСУ, капітан Юрій Вареник. За його плечима – лише військова кафедра та багато років роботи телевізійником (знімав сюжети про життя громади, керував місцевим телеканалом у Макарові), але він без вагань взяв зброю в руки, аби захистити місто від окупантів. Так само вчинили ще дві сотні місцевих чоловіків різного віку. Самому ж Юрію Олександровичу наприкінці лютого 2022 року були вже 59 років, але, пригадує, на вік не зважав, одразу пригадав усі свої здобуті навички, які отримав під час навчання на військовій кафедрі. Між тим, важливо було бути прикладом для інших, справжнім офіцером, на якого б рівнялися , адже серед оборонців – чимало молодих хлопців, яких вважав синами.
Нині, розповідаючи про них, не може стримати сліз, переводить подих і далі продовжує, адже, наголошує, це важливо – не лише пам’ятати, а й нести цю пам’ять та поширювати серед інших. Один зі способів – виставка світлин. Хоча, в планах – зйомка фільму про ті події. До слова, Юрій Вареник фільмував саме на камеру, тобто знімав відео, а вже з них зробили скріншоти для майбутньої виставки. Багато хто взагалі відмовлявся зніматися, хтось закривав обличчя або навіть висловлював побоювання, що коли «оператор» і, за сумісництвом, один з оборонців Макарова, потрапить в полон, вся інформація дістанеться ворогу.
Частину з тих, хто зображений на фото, вдалося ідентифікувати та дізнатися їх подальшу долю. Після Макарова вони несли службу на півдні і сході, перевелися з 95-ки у інші бригади, але багато за три роки повномасштабної загинули.
«Я не хотів знімати фільм зараз, але розумію, що ми можемо просто не встигнути. Нещодавно мав зустріч з хлопцями з роти охорони і зрозумів, що вже нема багатьох з тих, кого хотів залучити до зйомок. Так само і десантників, – ділиться Юрій Вареник. – Це були просто надзвичайні люди – такі, на прикладі героїзму та відваги яких, мають виховуватися наступні покоління. Тому я зніму! Зніму заради тих, кого нема, заради пам’яті про них… Ця правда має лишатися назавжди, а їх обличчя та імена увійти в історію. Я не переглядаю ті відео, бо важко, знаючи, скількох ми втратили тоді і у наступні місяці та вже роки. В Макарові було влучання російської авіабомби в будівлю хлібзаводу і лише тоді загинуло 20 десантників… Ось ми привезли виставку в Житомир, бо саме звідси родом більшість наших захисників із 95 бригади. Нехай приходять люди, їхні побратими, родичі, друзі. Можливо, впізнають ще когось і поділяться інформацією з нами, бо це дуже важливо. А я обіцяю зняти фільм і привезти його до вас. Відношуся з великою повагою до десантників 95-ї, вони були перші, хто прийшов нам на допомогу і без них ми не впоралися б – ще день-два і росіяни дізналися, що по інший бік беззбройні люди».
Заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України Дмитро Нагорянський, який завітав на захід, поділився, що у лютому-березні 2022 року основні сили бригади були задіяні біля Ізюма та Слов’янська, а от захищати Макарів відправилися ті, хто одразу отримував зброю, сідав у вертоліт і летів туди. Їм вдалося не просто зупинити ворога, а зламати хребет, загасити «пожежу» і не дати окупувати місто, завдяки чому Макарів не повторив сумну долю інших населених пунктів Київщини.
Нагадаємо, що у серпні-вересні минулого року в Поліському національному університеті проходила виставка «З Україною в серці», присвячена білоруським добровольцям, які загинули під час російсько-української війни. Також в університеті активно займаються волонтерською діяльністю – щороку передають Силам оборони допомогу на кілька мільйонів гривень, проводять заходи національно-патріотичного виховання, вшановують пам’ять полеглих захисників, у числі яких студенти та випускники різних років (відкриття меморіальних дошок на факультетах, встановлення пам’ятного знаку “Козацький хрест” – “Борцям за волю України”, щорічні змагання з волейболу пам’яті полеглого воїна – десантника 90 батальйону, випускника Дмитра Ільницького, облаштування національно-патріотичного центру “Сакральна”, перейменування Ботанічного саду на Ботанічний сад імені Героїв-десантників та створення там “Алеї слави ДШВ” з прапорами усіх бригад ДШВ ЗСУ, військові можуть безкоштовно відвідувати Ботсад у будні та на вихідних, а також для них викладачі кафедри психології спільно із партнерами організовують майстер-класи з арттерапії тощо). Крім цього, на базі Поліського національного університету проходять навчально-тренувальні збори чоловічої національної паралімпійської збірної України з волейболу сидячи, за яку виступає студент факультету економіки та менеджменту, учасник Паралімпіади-2024 з волейболу сидячи (парамедик, який потрапив після ампутації до паразбірної з волейболу), майстер спорту України, чемпіон міжнародного турніру з волейболу сидячи, ветеран Євгеній Корінець. Нещодавно спорткомплекс університету став майданчиком для проведення масштабного спортивного заходу для ветеранів з усієї країни «IRON WARRIORS fest».
